Еластична розпірна втулка є відносно новим методом створення щільного прилягання. Завдяки простій конструкції, високій точності центрування, високій здатності передачі крутного моменту, надійному затиску, простоті збирання та розбирання він широко використовується у виробництві зубчастих коліс.
Під час обробки зубчастих коліс традиційні емпіричні методи проектування часто не враховують фактичний зв’язок між напругою та розширенням у еластичних втулках; це призводить до високої кількості брухту та короткого терміну служби в практичних застосуваннях. Для вирішення цієї проблеми було використано програмне забезпечення кінцевих елементів ANSYS для якісного аналізу зв’язку між міцністю рукава та його розширенням, і було запропоновано три схеми вдосконалення. Аналіз випадку показує, що як напруга, так і розширення гільзи зростають зі зміщенням тіла гільзи. Рекомендується, щоб під час фактичної обробки оправлення було витягнуто на 0,15 мм, щоб досягти необхідної сили затиску, забезпечуючи безпеку втулки. За цих умов коефіцієнт запасу становить 1,50, а максимальне розширення становить 0,032 мм, що забезпечує надійну теоретичну основу для проектування та практичної експлуатації еластичних розширювальних гільз.
